[SLAVASAM]

Дніпро — у фіналі Ліги Європи!

Найкраще про настрій розповість картина секунд за двадцять до стартового свистка: у кромки поля енергетичний коло створили не тільки гравці стартового складу Наполі, а і всі інші тренери та, здається, навіть масажисти з іншим персоналом. Я такого ще не бачив – може, хіба що перед серією пенальті на чемпіонаті світу.

Ще одна ілюстрація настрою – гра Євгена Селезньова. Один з героїв гри на Сан-Паоло вирішив вичавлювати максимум з дощової погоди – на склозьком газоні зростає ефективність підкатів. Впевнений, приблизно так вирішив Селя – він намагався подкатываться навіть в самих безнадійних ситуаціях. Як правило, безуспішно, але подібні трюки дніпровського форварда як мінімум нервували неаполітанську оборону.

s:

Хоча нервів і без підкатів імені Селезньова вистачало в першому таймі концентрованої нервозності було куди більше, ніж футболу в чистому вигляді. Близькість фіналу відчувалася в кожному парє, в кожному вдалому або невдалому дії – нехай це звучить банально, але було приблизно так.

Якщо і була якась надія, що Дніпро покаже еталонну гру в обороні, то вона не виправдалася. Досить оперативно неаполітанці розрізали нашу оборону, але повторилася історія першого матчу: Ігуаїн тільки більше посилив свій комплекс Бойко, який до кінця так і не подолав. Гонсало, мабуть, вже тоді усвідомив всю марність будь-яких спроб пробити Дениса, а тому пішов у тінь аж до самого кінця.

Дніпро, як і личить команді, яку рахунок влаштовує, ініціативу Наполі віддав. Крім моменту у Ігуаїна шансів у першому таймі неаполітанці практично не створювали. Конкретне напруга виникало двічі: після слизького (у всіх сенсах) удару Інсіньє головою (Бойко спас) і в моменті, коли вже наш воротар врізався у когось із захисників Дніпра – все закінчилося благополучним кутовим.

Навряд чи Маркевич радив своїм футболістам часто лупити м'яч вперед, але тактика лонгболлов застосовувалася досить активно. З іншого боку, завдяки енергії Селезньова навіть самі неточні довгі передачі виходили не такими вже безнадійними. Селезньов мав єдиний напівмомент Дніпра – удар метрів з 22 майже залетів у кут, не вистачило половини метра. Кілька гіпотетичних небезпечних атак Дніпра ні в які протоколи та хронології не потраплять до хоча б якогось удару вони доведені не були.

Передбачалося, що подібне русло гри – небезпечне, але задовільний – не зміниться і після перерви. Від себе можу сказати, що я не очікував настільки активного і атакуючого старту від Дніпра – підозрюю, не очікували та гості з Неаполя на чолі з Бенітесом.

Команда Маркевича провела дуже сильний відрізок, який закінчився абсолютно логічним голом. У першому таймі ми сподівалися, що Дніпро зловить свій шанс, але точно не могли розраховувати на закономірний гол. Тут же був той випадок, коли взяття воріт повністю випливало з того, що відбувається – Коноплянка різано подав, а Селезньов знищив на другому поверсі свого опікуна.

Бенітес вирішив кидати наявні потужні козирі – на полі оперативно вийшли Хамшик і Мертенс. Часом ставало дуже важко, а іноді критично – моменти, коли м'яч просто скакав по воротарського точно не для слабкодухих.

Мені важко уявити, які нерви у гравців Дніпра і як взагалі можна було витримати кожен кутовий, штрафний і загострення від Наполі. Але – титанічно дотерпіли. Могли закінчити навіть раніше фінішу – Матеусу не вистачило кількох сантиметрів для красивої точки. Все до гри прикидали слабкі місця Дніпра – лівий фланг з правоногим Лео Матос, ніби як неосновна пара центральних захисників – жодне з номінально слабких місць не здригнулося, як би не було важко.

Це був героїчних матч і героїчних день. Дніпро пройшов у фінал, провівши всі матчі на лише формально домашньому стадіоні, а напередодні вирішальних стадій втік з клубу гравець, звинувативши клуб у невиплаті зарплати – і ця команда вигризла путівку у фінальний матч, не пропустивши в домашніх (знову ж таки, аж до Наполі – лише формально) матчах жодного гола.

Шкода, що один з найкращих вечорів в історії незалежного українського футболу був зіпсований витівкою вболівальників – парочку з фінальним свистком рвонули на поле, за ним побігла половина стадіону. Футболісти Дніпра замість початку святкувань змушені були втікати під трибуни, а вболівальники оперативно переключилися на гостьовий сектор. Велике щастя, що оточення не було прорване і все закінчилося збереженням італійських гостей – інакше проблеми були б ще більше. Вони і так напевно виникнуть, але вже в наступному сезоні. Напевно, така публіка не заслуговує чергової порції умовних покарань.

Але незважаючи ні на що, цей вечір так чи інакше, з ложкою дьогтю або без неї, увійде в історію, як один з найвидатніших в історії українського футболу.

Дніпро - Наполим 1:0 (перший матч 1:1)
Гол: Селезньов, 58

Дніпро: Бойко — Федецький, Дуглас, Чеберячко, Матос — Канкава, Федорчук — Лучкевич (Матеус, 67), Ротань, Коноплянка (Гама, 86) — Селезньов (Калініч, 75)

Наполі: Андухар — Маджо, Альбіоль, Бритос, Гулам — Давид Лопес (Енріке, 79), Інлер — Кальєхон, Габбьядини (Хамшик, 55), Інсіньє (Мертенс, 61) — Ігуаїн
Попередження: Матос, Федецький, Селезньов, Канкава, Матеус, Бойко — Габбьядини, Кальехон, Гулам
http://isport.ua/football/uefa/32759...gi-evropy.html